Український баскетболіст Корнієнко: "Я в збірній вже другий за віком після Феса"

У середу матчем з Болгарією в Києві чоловіча збірна України розпочне відбір до Євробаскету-2017. Напередодні підопічні Євгена Мурзіна виграли турнір в Естонії, обігравши господарів паркету (72:55), Албанію (71:65) і Ізраїль (84:67). Одним з лідерів нашої збірної вже не перший рік вважається форвард Максим Корнієнко, який зізнався, що найважливішою була гра з Естонією, адже рік тому ми раптово програли їй на ЧЄ.

- Відійшли від невдачі на Євробаскеті швидко, адже роз'їхалися по клубах, і в голові зовсім інші думки, – почав Максим. – Осадок залишився. Ми непогано почали, добре зіграли з Литвою, обіграли Латвію. А що стосується матчу з Естонією, то поступилися команді, яку повинні були обігравати, і це було прикро. Ми зрозуміли, як з ними потрібно грати. Команда невисока, вони бігають і трьошками закидають. Їх треба тримати подалі від триочкових. У нас є Фесенко і Кравцов, які вдвічі більші за них, і просто треба задавлювати під кільцем і добувати свої очки.

- Повернення до збірної Кравцова посилило команду?

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Звичайно, Фесу (Фесенку. – Авт.) стало легше. Якщо торік він на собі тягнув всю команду, а коли йшов відпочивати на лавочку, нам було дуже важко. Зараз Слава його змінюватиме, і це великий плюс.

- Максиме, цей сезон Ви провели в польській Екстралізі. Хоча, коли перейшли, у Вас були сумніви щодо чемпіонату.

- Побоювався їхати до Польщі. До цього на тривалий термін я з України не виїжджав. Плюс зовсім інший чемпіонат. Та й хлопці розповідали, що він там "цікавий": сильно багато не розмовляй, а то місцеві і підколоти можуть, і до різних ситуацій можеш потрапити. У мене в команді були чудові хлопці. Мені сподобалася і сама країна, і рівень польського баскетболу – десь на рівні найкращих часів в Україні. Тільки у нас було побільше топових команд. Там вона одна "Стелмет", а всі інші – приблизно одного рівня.

- Почім вирішили піти до болгарського "Лукойл-Академіка"?

- "Лукойл" грає в Лізі чемпіонів, і я хотів спробувати себе в Європі. Так, болгарський чемпіонат трохи слабкіше польського, але через Ліги чемпіонів зважився на такий крок. Про "Лукойлі" поки знаю лише те, що це вічний чемпіон і володар Кубка Болгарії. Але зі мною з Польщі переїхав мій одноклубник і MVP Екстраліги Денні Гібсон. Ми з ним добре відчуваємо один одного на майданчику і, думаю, все буде відмінно.

- Сезоном в "Торуні" задоволені?

- Все було добре до того моменту, поки не отримав травму. У грі підірвав зв'язку надколінника. Березень випав, цілий місяць я не тренувався. Потім десь половину квітня відновлювався, і це підкосило мене в ігровому плані. Я відновився тільки до останніх матчів плей-офф, коли ми вже поступалися в серії за вихід до півфіналу 1: 2.

- Якою мовою Ви розмовляли в Польщі?

- Коли я туди приїхав, у мене був дуже погана англійська. Я намагався її вивчити і не приділяв уваги польській. Мені пощастило, тренер спілкувався трошки російською і допомагав мені. Решта – або англійською, або польською, яка прилипла до мене сама. Наприкінці сезону міг більш-менш спілкуватися нею.

- У Польщі грає і Зайцев.

- Ми з ним дружимо, часто зідзвонювалися. Майже на кожні вихідні. Розповідали один одному, куди він сходив, куди я, і чим взагалі займалися. Коли він приїжджав на виїзд, запрошував його до себе в гості. Гуляли по його місту Радому, він показував мені пам'ятки. Бачите, він там залишився, прийняв пропозицію чемпіона Польщі.

- Як було зустрічатися з Зайцевим на майданчику?

- Я ж з ним в Україні постійно зустрічався, але тут у нас обох було величезне бажання виграти. У Ігоря виходило трошки краще. Він виграв Кубок. В останньому матчі "регулярки" у нас була така заруба – якби ми виграли, то стали другими. А виграли вони, і їм в плей-офф було трохи легше.

- Які умови надав польський клуб? І як це відрізняється від українських реалій?

- В принципі нічим. Я побував в топ-клубах України – "Хіміку", "Донецьку". Так ось в Польщі те ж саме – чудова 2-кімнатна квартира, машина – взяв її прямо з салону – "Сіат Ібіца". Дали нульове авто, 20 км пробіг, а потім на новий рік поміняли, надавши таке ж нове. Стежать, щоб гравець був задоволений, працював і приносив результат. За будь-якого питання я відразу телефонував до офісу, мені відповідали: "Максиме, не переживай, все буде!" І вирішувалося все швидко.

- На трибунах багато глядачів?

- Зали були забиті майже всюди. Ну, великі на 5-7 тисяч глядачів завжди в середньому на 70%, а маленькі – забиті. Найменший для порівняння там такий, як "Надія" в Миколаєві (1700 місць. – Авт.). Сам ходив на спідвей. В Торуні, де я жив, одна з найкращих в світі трас. Знайомі мене зводили, і мені дуже сподобалося. Нудно трошки, але нудно, тому що довго – 2,5 години ми просиділи. І дві години і десять хвилин ти чекаєш фіналу, щоб побачити якесь шоу.

- Колись назвали себе морським хлопцем, мовляв, любите узбережжя. У Польщі воно теж є – балтійське. Побували?

- І просто їздили з хлопцями туди відпочивати, і гри були в Гдині. Там холодно! Вітряно, задуває дуже. Тому не купалися. Приїхали, по кафе походили, рибки поїли.

- У Болгарії теж є море і там тепліше...

- Ну так (посміхається). Єдине, шкода, що Софія далеко від узбережжя. Було б ідеально десь на пляжі провести рік.

- Що скажете про суперників за відбірковою групою?

- Словенія найсильніша. Ми з ними не раз зустрічалися, в тому числі на Євробаскеті. Їх потрібно зачепити хоча б вдома. Болгарія, думаю, за рівнем десь як ми. Це наш конкурент. Якщо брати з першого по четверте місце в групі, то, думаю, що Словенія буде першою. Ми або Болгарія будемо другими... Гаразд, добре – ми будемо другими (посміхається). Косово за рівнем слабкіше нас, але особливо нічого про нього не знаємо, тільки двох легіонерів, які за них виступають.

- А є прагнення в іграх з болгарами показати, якого гравця в свій чемпіонат вони придбали?

- Звичайно, 100% (посміхається). Я чекаю саме матчу з Болгарією, щоб вони побачили, кого взяли. І бажано приїхати до Софії в статусі переможця та учасника Євробаскету-2017. Я полазив в інтернеті і глянув, що десь 4-5 чоловік з "Лукойлу" грають за свою збірну. Поки що ми з ними не знайомі, будемо знайомитися на майданчику (сміється).

- На початку зборів Ви повноцінно не тренувалися.

- Так, давалося взнаки коліно. Після травми в Польщі мені лікарі сказали все літо відпочивати і нічого не робити. І до збірної я приїхав непідготовленим. У перші тижні тільки потроху починав бігати. Але зараз почуваюся відмінно.

- Які вимоги у Євгена Мурзіна до Вас особисто?

- Я в команді вже другий за віком (29-років. – Авт.). Начебто нещодавно був наймолодший, а вже другий після Феса. Видно, що тренер мені довіряє. Каже: "Ти досвідчений гравець, ти повинен тягнути за собою команду". Що я і намагаюся робити. А з ігрових моментів? Боротьба на кільці, моя улюблена справа – добір. Десь добити і свої 10-12 очок в матчі забивати. Загалом, чекає від мене мою гру.

- Домашній матч з Косово ми граємо в Литві.

- Ідеальний для нас варіант. Пів-України проводили збори в Литві. Люди прийдуть за нас вболівати. Може і не повний зал, але половина точно. Дуже багато друзів у українців в Литві.

- Я бачила, як Кирило Фесенко віджимався, а команда йому аплодувала. Що це таке?

- У нас є таке правило: коли тренер свистить, хто останній підбігає до тренера, той і віджимається п'ять разів. А ляскаємо для підтримки.

- Вам часто доводиться?

- Буває.

- А хто частіше за всіх віджимається?
- Пустовий. У нас ледачий, постійно не хоче бігати (сміється).