Президент ФХУ Анатолій Брезвін: "Від війни наш хокей відходитиме років 5-7"

— Анатолію Івановичу, після провального виступу збірної України на чемпіонаті світу — виліт в третій за рівнем дивізіон, відбувся "розбір польотів" або подібний результат можна було передбачити?
— Вирішили відмовитися від якихось розглядів і від прийняття поспішних рішень. Спочатку хотілося б предметно обговорити ситуацію, що склалася в нашому хокеї, за круглим столом — з фахівцями, експертами, вболівальниками, а вже потім на Виконкомі ФХУ вийти на якесь рішення з даного питання. А що стосується того, чи передбачали ми подібний результат... Розумієте, має бути певний набір гравців, здатних вирішити ту чи іншу задачу. У нас же багато хто живе старими стереотипами, десь в 1990-х, коли ми регулярно грали на чемпіонатах світу, посідали 10-те місце на Олімпіаді. Але все, чого ми тоді домагалися, було на старій, ще радянській базі. Поточне ж стан справ і в 1990-х, і в 2000-х було дуже сумним. І зараз, на жаль, ми пожинаємо плоди. Є ветерани, і є необстріляна молодь, а "золотої середини" практично не залишилося. У підсумку, нам не вистачило п'ять-сім кваліфікованих виконавців, щоб вирішити завдання і залишитися в своєму дивізіоні. Важко проводити такі турніри фактично в півтори п'ятірки. Так що подібний результат можна було передбачити.

— Багато збірників проігнорували чемпіонат у Польщі. З чим був пов'язаний їх неприїзд?
— Частина хлопців були травмовані або тільки відновилися після травм і функціонально не були готові. Але основна проблема в тому, що в тих чемпіонатах, де грають більшість наших збірників, календар "заточений" під елітний ЧС, який не збігається за термінами з чемпіонатом першого дивізіону. Тому клуби мають право не відпускати гравців у збірну на ті турніри, для яких не передбачена міжнародна пауза. Ось Побєдоносцев і Захаров змогли приєднатися до нас по ходу ЧС тільки тому, що в чемпіонаті Казахстану їхній клуб закінчив плей-офф достроково. Це ще раз підкреслює, як важливо мати сильні клуби всередині країни, де б могли грати більшість збірників.

— Ще пару років тому, в період розквіту ХК "Донбас" і з появою "Молодої Гвардії", здавалося, що у нас саме так все і буде.
— Абсолютно правильно. Президент "Донбасу" Борис Колесніков запросив до себе в команду велику групу досвідчених російських хокеїстів, які в перспективі були б не проти натуралізації. Станом на початок 2014 року у нас було 13 осіб, чиї документи на отримання громадянства вже оформлялися. Папери чотирьох вже лежали в Адміністрації президента. Серед них був Євген Дадонов, один з найкращих бомбардирів недавнього ЧС в Чехії. Якби не війна, вже наступного року Женя виступав би в майці збірної України. Серед інших гравців, готових прийняти громадянство, можу назвати Кагарлицького, Пігановіч, Якуценю — не останніх людей у КХЛ. Тому, зробивши ставку на "Донбас" як на базовий клуб збірної, ми вірили, що ще рік-два — і ця ставка зіграє. 13 гравців, про які я говорив, повинні були повністю заповнити вікову пролом, що утворився за роки незалежності, і вирішити завдання виходу в топ-дивізіон. Ви, напевно, пам'ятаєте, що спочатку чемпіонат світу-2015 у першому дивізіоні групи А повинен був пройти в Донецьку. І ми були практично впевнені, що в рідних стінах вирішимо завдання виходу в еліту.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

— А там дивись і хлопці з "Молодої Гвардії" почали б підтягуватися?
— Звісно. Завдяки наявності "Молодої Гвардії", що мала гарну практику в МХЛ, з України практично припинився відтік молодих перспективних гравців. І це давало нам перспективу на майбутнє. Але війна повністю порушила наші плани. Події, які трапилися крім нашого бажання і не з нашої вини, завдали нам такий удар, від якого ми будемо відходити років 5-7. Чесно кажучи, прикро до сліз, що все так вийшло.

— Після провалу на ЧС Олександр Годинюк сам подав у відставку чи це було ваше рішення?
— Насправді ніхто нікого не звільняв. Контракт Годинюка був розрахований на рік з можливістю продовження, якщо будуть результати. Рік закінчився, він подякував нам за співпрацю, сказав, що у нього з'явилися пропозиції по роботі за кордоном. Ми з розумінням до цього поставилися і не стали чинити перешкод.

— Коли визначитеся з кандидатурою нового наставника збірної?
— З цим питанням не можна затягувати, адже нам уже потрібно потихеньку готуватися до першого етапу олімпійського відбору, який пройде в лютому 2016 року в Японії. Думаю, протягом місяця приймемо рішення. Особисто у мене є на "олівці" пара кандидатів. Але ніяких переговорів з ними ще не велося. Рішення буде прийнято лише після колегіального обговорення під час круглого столу, про який я згадував.

— А як зараз йде справа з реалізацією програми розвитку хокею в країні, яка свого часу широко анонсувалася?
— За цією програмою до 2017 року в Україні повинно було бути побудовано 60 ковзанок, кожен з яких повинен був стати базою для розвитку спорту в регіоні. При ковзанках створювалися секції хокею і фігурного катання. На початок 2014 року у нас по цій програмі було побудовано 11 ковзанок, а 12-й в Севастополі, знаходився на завершальному етапі будівництва. Його довелося залишити, як і хороший діючий каток в Сімферополі, при якому вже функціонувала хокейна школа, а в перспективі планувалося створення команди майстрів. Також дуже прикро, що не вдалося побудувати універсальну арену "Кальміус" в Донецьку. Її планувалося відкрити навесні нинішнього року, і я навіть не сумніваюся, що все було б зроблено в строк. Я пам'ятаю, у Бориса Колесникова навіть у робочому кабінеті був монітор, на якому в онлайн-режимі йшла картинка з веб-камери на будівництві. Для хокею там був би 15-тисячник — найбільша арена в країні. Прикро, що все це залишилося незавершеним. А з іншого боку, нонсенсом для мене виглядає той факт, що досі немає льодової арени у Львові, який вважається колискою українського хокею. П'ять років ведуться розмови, а віз і нині там. Вже й земля виділена, і мер міста Садовий дуже зацікавлений у цьому проекті, але грошей на будівництво з бюджету так і не було виділено. Я все розумію — війна, але про здоров'я нації, про підростаюче покоління держава теж не повинно забувати. У цьому уряду потрібно брати приклад з приватних інвесторів, які, незважаючи на нинішні труднощі, продовжують вкладати гроші в хокей.

— Це правда, що збірна країни, в якій не проводиться внутрішній чемпіонат, позбавляється права брати участь в ЧМ?
— Так, потрібно чемпіонат за участю як мінімум 4 команд. Але для нас у нинішній ситуації зроблено виняток. На Конгресі IIHF, який проходив під час ЧС в Празі, президент Міжнародної федерації хокею Рене Фазель запевнив мене, що вони з розумінням ставляться до наших проблем. І якщо піде наше звернення, що ми не можемо провести внутрішню першість, санкцій при допуску на ЧС не буде. Але нам самим важливо, щоб чемпіонат країни був — цим ми зможемо підтримувати інтерес до хокею і дати практику нашим молодим гравцям.

— Скільки клубів вже дали згоду на участь у наступному чемпіонаті країни?
— ХК "Кременчук" і харківський "Витязь" це вже озвучили. Про своє бажання говорять і київські "Генерали". Ще кілька команд вирішують питання зі спонсорами та фінансуванням — в нинішніх умовах це дуже непроста справа. Але хочемо ще влітку отримати якесь розуміння з цього питання. Базовим же місяцем для старту чемпіонату визначено вересень.