Чемпіон світу з фехтування Нікішин: "У Москві нам дали годинник і сертифікат на $40 000"

Новоспечений чемпіон світу у фехтуванні на шпагах Богдан Нікішин – про провокації з боку темної конячки Куби, підтримці російської публіки, дачної скарбниці і про відкладене святкування першого в історії "золота".

- Богдане, було передчуття, що цей турнір – особливий?

- Він не міг бути рядовим вже тому, що ліцензійний до Ігор в Ріо-2016 і давав подвійні очки в рейтинг. Тому всі сильно нервували. Але ми знайшли в собі сили і перемогли. Завоювавши "золото" в команді, ми багато в чому вирішили проблему потрапляння на Олімпіаду. Тепер можемо спокійно готуватися до Ігор, а не мотатися по всіх етапах Кубка світу. Звичайно, відбір завершиться в березні, і тоді вже точно стане відомо, їдемо ми в Ріо, але, всі розуміють, що сьогодні ми – претенденти №1 на ліцензію.

Деокупація півдня країни – як українські військові відвойовують території

Заборона на пересування країною для військовозобов'язаних – всі деталі

Ракетні удари по мирних українськиих містах - липень 2022

Ядерний тероризм Росії

- Організацією турніру задоволені, не заважала річна задуха?

- Якраз у ці дні, коли ми фехтували, температура в Москві була низька, і змагатися було комфортно. У нас була хороша підтримка. Росіяни вболівали проти нас тільки в поєдинку зі своїми, а коли ми фехтували проти Кореї – підтримували. Приходили повболівати і українці, і наші старі знайомі. Всі були дуже доброзичливими. Єдине, росіянам не сподобалося, що ми обіграли їх команду (сміється).

- За рахунком найбільш непростий поєдинок був якраз в 1/4-й з Росією – ви вирвали перемогу вже в додаткову хвилину – 34:33.

- Кожен суперник складний по-своєму. В 1/16 фіналу фехтували з Кубою, яка їздить тільки на чемпіонати світу і є темною конячкою – її практично ніхто не знає. Але торік я зустрічався з кубинцем, і бій складався важко. Я попереджав про це хлопців, і перед виходом на доріжку всі переживали. Але в підсумку для нас це була найпростіша зустріч (45:33). У решти все вирішував останній бій. З Росією було складно, тому що ми поступалися по ходу протистояння, і весь час доводилося їх діставати.

- У фіналі ви потрапили на корейців, які на ЧС-2014 перейшли вам дорогу і в особистій першості, і в команді. Як налаштовувалися і чи відчули смак помсти?

- Настроював хлопців з тієї позиції, що у фіналі "світу" ми вже були і знаємо, що таке "срібло", а от "золото" так і не взяли. Тому збиралися йти до кінця, пам'ятаючи, що між першим і другим місцями великий розрив в ліцензійних очках. До речі, це перше світове "золото" в чоловічій шпазі в історії України. Завдання помститися корейцям не ставили. Хоча зараз є відчуття задоволеності – ми показали все, на що здатні. Так, підсумкова різниця у фіналі вийшла великою – 10 уколів, але це сталося лише в останньому, дев'ятому бою, і довгий час йшла рівна позиційна і тактична боротьба.

- Святкували?

- У Москві не вийшло. Думаю, ми ще зберемося і відзначимо. Треба ж радіти тому, що ти маєш! Харків'яни Діма Карюченко і Максим Хворост зібрали речі і відразу поїхали додому на поїзді, їм так зручніше добиратися. А ми з Анатолієм Гереєм летіли на літаку, і вдвох вже не було сил святкувати – поговорили, повечеряли і лягли спати.

- Чим нагороджували в Москві?

- Дали медалі та кубок – ми залишили його тренеру Володимиру Станкевича. На команду вручили грошовий сертифікат – $40 000, а спонсор подарував годинник.

- Тепер у вас повний комплект нагород ЧС. Нещодавно ви говорили, що найдорожча перша – "бронза" 2006 року. Це "золото" її перекрило?

- Напевно, так. А та "бронза" стала історією. Зберігаю її у себе на дачі, там у мене є кімната для нагород і грамот. Але влазять вони туди вже насилу, треба розширюватися (сміється).

- Ви "фінішер" команди і частенько виривали для неї перемогу в останній момент. Розчаровані суперники навіть відправляли вас на пенсію...

- Так, у 2013-му після чемпіонату світу в Будапешті до мене підійшов тренер Франції, яку ми обіграли в півфіналі, і жартома запитав, чи не збираюся я закінчувати. Цього разу французи виявилися п'ятими, засмутилися, і їм було вже не до жартів.

- В особистих турнірах на ЧС вам весь час чогось не вистачає. У Москві програли в 1/8 одним уколом майбутньому чемпіону Угорщини Імре Гезе. Чому вам так не щастить?

- Гарне питання. Я сам дуже засмучений через цей бій, досі ніяк не можу прийти в себе. Адже я вів буквально за пару секунд до кінця поєдинку. Помилився тактично. Що тут поробиш – спорт непередбачуваний, але, сподіваюся, буде ще й на моїй вулиці свято.

- Повністю відновилися після травми спини, яку отримали рік тому в Казані?

- Я дуже довго одужував і встиг буквально до чемпіонату світу. На Європі спина ще турбувала. Плюс до всього травмував ногу, через що довелося пропустити фактично весь сезон. Лікарі мене ще подивляться, зроблять укол і необхідні процедури. Сподіваюся, в новому сезоні буду фехтувати на повну силу.

- У збірній ви 15 років. Звідки береться мотивація?

- Сьогодні для мене мотивація – це Ріо-де-Жанейро. Не можу зупинитися, бо на носі Олімпіада, до якої прагне будь-який спортсмен. Тим більше після цього "золота" настрій чудовий, хочеться ще більше тренуватися.

- Можете порівняти емоції свого першого і останнього ЧС?

- На першому чемпіонаті було більше страху, ніж фехтування. Через це проходить кожен. Зараз перед турніром я знаю, що на мене чекає. Я впевнений у собі.

- Чи стикалися з неспортивною поведінкою?

- Ось у Москві кубинець намагався нас провокувати – підбігав до нас, демонстрував дивні жести, очікуючи від нас реакції. А ми як відреагували? Вийшли і обіграли їх.

- За кордоном після турнірів до вас часто підходять вболівальники, колишні українці. Що говорять?

- Питають, що і як в Україні. Пропонують провести екскурсії, радять, де ми можемо добре поїсти.